ПОРАДИ ЛІКАРЯ

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДОШКІЛЬНИКА

І вдома, і в дошкільному закладі дітям слід дотримуватися правил особистої гігієни. Адже гігієнічні навички - це запорука міцного здоровя. І формувати їх - обовязок насамперед батьків.Саме вони своїм прикладом мають показати дитині, як слід виконувати всі гігієнічні процедури.

• ЩОРАНКУ Й ЩОВЕЧОРА УМИВАЙТЕ ДИТИНУ - мийте обличчя, шию та вуха теплою водою з милом. також умивайте її після прогулянок. Із 3-4 років дитина має умиватися самостійно.
• Перед прийомом їжі та умиванням, після прогулянок, відвідування туалетної кімнати, будь-якого заняття чи гри привчайте дитину МИТИ РУКИ З МИЛОМ. Руки слід мити під струменем води, а не в ємкості. Намилювати їх варто один-два рази з обох боків та між пальцями, а після змивання піни перевіряти чистоту нігтів.
• Після трьох років навчіть дитину ДОГЛЯДАТИ ЗА СВОЇМИ ЗУБАМИ САМОСТІЙНО: обовязково чистити їх вранці й увечері, після кожного прийому їжі полоскати рот кипяченою водою
• ВОЛОССЯ ДИТИНИ МИЙТЕ не рідше ніж раз на тиждень. Аби шампунь не потрапив в очі, голову дитини відхиліть назад і змийте піну. Розчісуйте волосся лише тоді, коли воно висохло.
• Раз на два дні готуйте для дитини ТЕПЛУ ВАННУ ПЕРЕД СНОМ. Проте в разі захворювання й щеплень утримайтесь від цієї процедури. Під час купання скористайтеся мочалкою, губкою або махровою рукавицею та милом. Після ванни дитину ополосніть теплою водою, витріть насухо й одягніть у чисту білизну.
• У дні, коли дитина приймає ванну перед сном, ВИМИЙТЕ ЇЇ НИЖНЮ ЧАСТИНУ ТІЛА. Для витирання ніг і тіла використовуйте окремі рушники.
• Раз на тиждень обережно ЗРІЗУЙТЕ НІГТІ НА РУКАХ І НОГАХ дитини манікюрними ножицями. Стежте, щоб дитина не гризла нігті. Якщо утворилися задирки, обрізуйте їх та обробляйте йодом або брильянтовим зеленим.
• Збираючи дитині речі до дитячого садка, покладіть чисту носову хустинку або вологі серветки для дітей. Вони знадобляться під час кашлю, чхання або для забруднених рук і рота. Із раннього дитинства привчайте дитину користуватися цими засобами особистої гігієни.
• Білизну дитині змінюйте щодня, панчохи та шкарпетки - не рідше ніж через день, постільне приладдя - не рідше одного разу на тиждень.
• Поясніть дитині, що не можна міряти та носити чужий одяг і взуття, користуватися чужим гребінцем, а під час відвідування басейну слід взувати лише своє взуття. Руки слід витирати лише індивідувальним рушником. Дитина має засвоїти, що користуватися чужими речами - це порушення норм особистої гігієни.

ЯК ЗАПОБІГТИ ТРАВМУВАННЮ ДИТИНИ?

Діти часто травмуються або можуть завдати тілесних ушкоджень одне одному під час гри. Травмування може спричинити як поведінка самої дитини або її однолітків, так і необачність дорослих. Тому найважливіше завдання дорослих - створити відповідне середовище для безпечної гри дітей, або запобігти їх травмуванню.

• Пильно наглядайте за дитиною поблизу дороги, відкритих водойм, на спортивному чи ігровому майданчиках. Контролюйте її поведінку й умови гри.
• Подбайте про зручний одяг і взуття дитини - вони мають відповідати погодним умовам. Дитиня має бути зручно рухатися під час їздо на ковзанах, лижах чи санчатах або велосипеді чи роликах тощо.
• Стежте за грою дитини з низьким рівнем сенсормоторного розвитку. Що молодша дитина, то нижчий у неї рівень сенсомоторного розвитку. Якщо дитина не вміє досконало володіти своїм тілом, то координація її рухів порушується. А відтак травмуватися вона може навіть під час простої гри.
• Поінформуйте дитину про наслідки її можливих дій. Коли вона йде на ігровий майданчик або до парку розваг, розкажіть їй про безпечне поводження з ігровим обладнанням. Для власної безпеки дитині важливо знанти, які атракіони небезпечні, та як потрібно поводитися на них.
• Воясніть дитині, що не можна нехтувати власною небезпекою, аби вразити друзів чи досягти найліпшого результату в певному змаганні. Часто така рішучість може призвести до негативних наслідків.
• Ознайомте дитину з правилами дорожнього руху. Дитина має знати, як правильно переходити вулицю на пішоходному переході або переході, де є світлофор. Переходити вулицю вона має тільки під наглядом дорослих.
• Навчіть дитину правил пожежної безпеки. Навіть якщо сірники, запальнички та інші вогненебезпечні предмети знаходяться в недосяжному для дитини місці, вона має знати, що бавитися з ними не можна.

ОБЕРЕЖНО - СОНЯЧНИЙ УДАР!

Після холодної зими так хочеться, щоб малюк скоріше набрався сил, відпочив від теплих шапок і шуб, наївся фруктів та ягід і, звичайно, засмаг. Сонячні ванни в помірних дозах дуже корисні. Наприклад, це найкращий спосіб профілактики рахіту і стимулятор вироблення організмом вітаміну Д. Але не забувайте, що сонце може бути на тільки корисним, добрим і теплим. часто саме прагнення батьків дати дитині якомога "більше сонечка" призводить до таких неприємних наслідків, як сонячний, тепловий удар або сонячний опік. Сонячний удар виникає за сильного перегрівання голови дитини. до цього може призвести навіть не дуже тривале перебування на сонці з непокритою головою. Саме тому слід обовязково одягати дитині панаму. Не слід намагатися забрати з пляжу "все слнячне світло". До речі, ваш малюк набагато краще засмагне, якщо буде грати в тіні парасольки або під навісом. Пустуна захистить панама з широкими полями і сонцезахисний крем. А від 10 до 16 години в розпал літа краще знайти більш безпечне місце, ніж пляж, для ігор та розваг. Не страшно, якщо дитина відмовилась у спеку від супу і булки. легкі фрукти і необмежена кількість компоту, морсу і звичайної води - саме те, що потрібно у спеку. ось такі прості правила допоможуть вам і вашому малюкові подружитися із сонечком!

ВІТРЯНКА

Вітрянка відноситься до інфекційних захворювань, на які одного разу хворіють майже всі люди. Найчастіше на вітрянку хворіють діти у віці від 3 до 9 років. Рідше - діти від 1 року до 4 та від 10 до 14 років. Перехворівши на вітрянку в дитинстві, імунітет до цього захворювання, як правило, залишається на все життя.

Збудник вітрянки: вірус, що відноситься до сімейства герпес-вірусів.

Джерело інфекції. Вітряна віспа надзвичайно заразна, вона передається повітряно-крапельним шляхом виключно від хворої людини до здорової. Причому хвора людина стає джерелом інфекції ще за 2 дні до її появи. Можливо також інфікування плоду під час вагітності матері, а також інфікування дітей від хворих на оперізувальний лишай, оскільки і вітряну віспу, і оперізуючий лишай викликає один і той же вірус.

Клінічна картина. Вірус потрапляє в організм людини через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Потім потрапляє в кровотік. Після потрапляння вірусу в організм інкубаційний період триває від 10 до 21 дня, найчастіше - 2 тижні.

У першу добу хвороби спостерігаються такі симптоми: легке нездужання, зниження апетиту, поява субфебрильної температури, іноді температура перевищує 38 градусів. Потім з'являється висип. Він може з'явитися на будь-якій ділянці тіла: на стегнах, животі, руках, ногах, потім на обличчі та голові. Дитина може проявляти занепокоєння, так як висип свербить. Висип при вітрянці з'являється начебто поштовхами з інтервалом у 24 - 48 годин. Спочатку з'являється червона пляма діаметром 5-10мм, потім в центрі утворюється папула (вузлик), через кілька годин на її місці з'являється візикула (пухирець з прозорою рідиною), який через 1-3 дні лопається, підсихає і на його місці зявляється скориночка. Висипання зазвичай з'являються протягом 3-4 днів. Скориночка сходить без появи будь-яких рубців. У міру підсихання і сходження сипі температура падає і самопочуття хворого поліпшується.

Оскільки висипання з'являються не одночасно, то і підсихають вони в різний час.
При важкому перебігу вітряної віспи можна спостерігати рясний висип на тілі і слизових оболонках (очей, рота і статевих органів), значне підвищення температури тіла, блювоту і погане самопочуття дитини.

Лікування вітрянки

По-перше, якщо у дитини з'явилися висипання на шкірі і ви думаєте, що це вітрянка, все ж таки краще не гадати, а викликати лікаря. Він поставить точний діагноз і оцінивши стан дитини, призначить лікування. Зазвичай лікування проводиться вдома.

Лікування вітрянки звичайно ж не передбачає ковтання пігулок, але забезпечити дитині особливі умови все-таки потрібно:

постільний режим (на час появи висипу) часте пиття, дієта, збагачена вітамінами і обмежене вживання м'ясних продуктів. Стежити за чистотою натільної та постільної білизни, частіше його змінювати. Рекомендується змащувати 2-3 рази на день бульбашки 2-5% розчином марганцевокислого калію або 1% спиртовим розчином діамантової зелені. Стежити за тим, щоб дитина не розчісувала прищики. Якщо вона здере шкірочку до того, як вона сама відпаде, на місці прищика залишиться слід на все життя. Коротко стригти нігті малюкові, часто мити ручки з милом і відволікати його іграми, щоб руки весь час були зайняті. Приймати душ під час хвороби небажано, необхідний тільки гігієнічний догляд за статевими органами дитини.

Ентеробіоз

- це дуже поширене паразитарне захворювання, особливо, серед дитячого населення.



Збудником є гострик - невеликий гельмінт білого кольору, довжина дорослої самки складає 9-12 мм, самця-3-5 мм, а місцем їх локалізації є нижній відділ тонкої кишки, сліпа кишка, а також верхній відділ товстої кишки.

Кількість гельмінтів може коливатися від кількох десятків до сотень, а іноді - й тисяч! Ентеробіоз може передаватися від людини до людини безпосередньо контактним шляхом, а також у штучних стоячих басейнах.

У дітей нерідко спостерігають самозараження. Резервуаром і єдиним джерелом інвазії є хвора людина. Механізм передачі – фекально-оральний, який реалізується контактно-побутовим шляхом через забруднені яйцями руки, натільну білизну, постіль, іграшки, предмети спільного і особистого користування. Яйця гостриків можуть підніматися в повітря із пилом, а потім заноситися під час вдихання у ротову порожнину і проковтуватися. Інвазійні яйця потрапляють у кишечник і розвиваються у статевозрілих самок і самців.

Самки після запліднення наповнені яйцями (до 17 тисяч кожна), спускаються вниз до прямої кишки. Частіше вночі, коли підвищується вологість тіла, гострики виповзають із анального отвору і на шкірі перианальних складок відкладають яйця.

Свербіж зумовлений секретом, що виділяє гельмінт під час яйцекладки, а також і його рухами. Людина (найчастіше дитина) роздряпує сверблячі місця, при цьому розносить яйця на руки, піднігтьові простори, тіло, простирадла. Сприйнятливість людей висока, а особливо дітей шкільного та дошкільного віку. Розповсюдженню ентеробіозу сприяють антисанітарні умови, скупченість населення в квартирах і в приміщеннях дитячих закладів.

Перші прояви хвороби виникають через 10-15 днів після зараження і проявляються стійким свербежем перианальної ділянки, який буває не тільки вночі, але і вдень, нерідко нестерпний. Діти погано сплять, стають плаксивими, в них погіршується апетит, зменшується працездатність та успішність, виникає безсоння, неврастенія, нічне нетримання сечі. Інколи спостерігаються болі в животі, нудота, блювота, тенезми, рідкий стілець, частіше з домішками слизу.

Крім цього, у інвазованих дітей не виробляються повноцінний імунітет після проведених профілактичних щеплень. Усі особи, які контактують із хворим ентеробіозом, повинні також обстежитись та, при необхідності, отримати курс лікування. Для підтвердження діагнозу ентеробіозу проводять лабораторні дослідження вмісту перианальних складок. Лікування ентеробіозу проводиться при суворому дотриманні заходів щодо попередження повторної інвазії або самозараження.

Оскільки ентеробіоз - це хвороба брудних рук, то чистота рук і нігтів, їх ретельне миття перед їдою, боротьба із шкідливими звичками брати пальці в рот, гризти нігті є основою успішного лікування. Інвазовані діти повинні спати в закритих трусиках, які слід щоденно міняти. Обов’язково перед сном і після сну мити з милом перианальну ділянку, щоденно змінювати натільну і, бажано, й постільну білизну.

Слід прасувати білизну, проводити вологе прибирання приміщень, щоденне миття тіла під душем. Дитячі іграшки потрібно мити мильно-содовим розчином або обдати кип’ятком. Враховуючи те, що гострики в організмі людини живуть 1 місяць, можливим є спонтанне виліковування без медикаментозних засобів при ретельному дотриманні гігієнічних навичок.